1. Словник української мови у 20 томах

лоскотно

ЛО́СКОТНО, ЛО́СКІТНО.

Присл. до ло́скотний.

Плакучі верби лоскітно торкалися Івасикового обличчя ніжними косами (О. Бердник);

З лежанки стрибнув кіт, замурликав, потерся дівчині об ногу, їй, мабуть, стало лоскотно, вона відштовхнула кота, потерла ногу долонею (Ю. Мушкетик);

Зимовий день стоїть, як білий віл, І лоскотно мені обличчя лиже (Д. Павличко);

Босим ногам од незвички лоскотно було на гладенькому, як крига, але зігрітому сонцем мармурі (В. Дрозд);

У нього [Ненька] лоскітно тремтіло серце, а на очі наверталися непрохані сльози (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лоскотно — ло́скотно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. лоскотно — лоскітно. Присл. до лоскотний, лоскітний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лоскотно — Ло́скотно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. лоскотно — ЛО́СКОТНО, ЛО́СКІТНО. Присл. до ло́скотний, ло́скітний. Стою між тоненьким і довгим віттям… Воно лоскотно торкає чоло (М. Ол., Чуєш.., 1959, 58); Лоскітно пахло в пасіці медом; Вони вийшли з машини. І одразу почули, як лоскітно й хвилююче пахне земля. Словник української мови в 11 томах
  5. лоскотно — Ло́скотно нар. Щекотно. Дитині лоскотно, воно й сміється. Чуб. III. 108. Словник української мови Грінченка