лоскотно

ЛО́СКОТНО, ЛО́СКІТНО. Присл. до ло́скотний, ло́скітний.

Стою між тоненьким і довгим віттям… Воно лоскотно торкає чоло (М. Ол., Чуєш.., 1959, 58);

Лоскітно пахло в пасіці медом; Вони вийшли з машини. І одразу почули, як лоскітно й хвилююче пахне земля. Пахне талим снігом і першим дощем (Кучер, Трудна любов, 1960, 552);

Радість лоскотно тече Хлопцеві у груди (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 138);

// у знач. присудк. сл.

[Василь:] Оце тільки зараз, як згадав про неї, то ніби трохи защеміло і лоскотно стало в грудях (Кроп., II, 1958, 116);

Так гарно лоскітно їй усій, аж засміятися хочеться (Гончар, II, 1959, 252).

Значення в інших словниках

1. лоскотно — ло́скотно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. лоскотно — лоскітно. Присл. до лоскотний, лоскітний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лоскотно — ЛО́СКОТНО, ЛО́СКІТНО. Присл. до ло́скотний. Плакучі верби лоскітно торкалися Івасикового обличчя ніжними косами (О. Бердник); З лежанки стрибнув кіт, замурликав, потерся дівчині об ногу, їй, мабуть, стало лоскотно, вона відштовхнула кота...  Словник української мови у 20 томах
4. лоскотно — Ло́скотно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лоскотно — Ло́скотно нар. Щекотно. Дитині лоскотно, воно й сміється. Чуб. III. 108.  Словник української мови Грінченка