лучатися

луча́тися

-ається, недок., лучитися, -читься, док., діал.

1》 з ким, кому і без додатка. Траплятися (про яку-небудь подію, пригоду).

|| тільки док. Статися.

|| безос., із сполучником що.

2》 безос., з інфін., кому і без додатка. Випадати (у 3 знач.).

3》 кому і без додатка. Потрапляти на очі.

|| Випадково бути наявним.

Значення в інших словниках

1. лучатися — Луча́тися: — траплятися [51] лучається: — трапляються, доводиться [V]  Словник з творів Івана Франка
2. лучатися — луча́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. лучатися — хохл. (случаться) траплятися  Словник чужослів Павло Штепа
4. лучатися — ЛУЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЛУЧИ́ТИСЯ, чи́ться, док., діал. 1. з ким, кому і без дод. Траплятися (про яку-небудь подію, пригоду). Гарувала [Домніка] невпинно, а як лучилася нагода, то простягала руку й за чужим добром (О.  Словник української мови у 20 томах
5. лучатися — ВИПАДА́ТИ кому, також безос. (внаслідок певних обставин ставати чиїмсь обов'язком, роботою тощо), ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ, ЛУЧА́ТИСЯ діал. — Док.: ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, лучи́тися.  Словник синонімів української мови
6. лучатися — ЛУЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЛУЧИ́ТИСЯ, чи́ться, док., діал. 1. з ким, кому і без додатка. Траплятися (про яку-небудь подію, пригоду). Лучалось інколи, прибіжить у село судейський панич, та хоч би й сам комісар, то дід так і лізе йому у вічі, як оса (Стор.  Словник української мови в 11 томах
7. лучатися — Луча́тися, -ча́юся, -єшся сов. в. лучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Случаться, случиться. З Богом, Парасю, коли люде лучаються. Ном. № 4977. Така нам лучилась пеня. Котл. Ен. І. 17. Лучилось бігти їм через дорогу. Грин. І. 146.  Словник української мови Грінченка