лучатися
луча́тися
-ається, недок., лучитися, -читься, док., діал.
1》 з ким, кому і без додатка. Траплятися (про яку-небудь подію, пригоду).
|| тільки док. Статися.
|| безос., із сполучником що.
2》 безос., з інфін., кому і без додатка. Випадати (у 3 знач.).
3》 кому і без додатка. Потрапляти на очі.
|| Випадково бути наявним.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лучатися — Луча́тися: — траплятися [51] лучається: — трапляються, доводиться [V] Словник з творів Івана Франка
- лучатися — луча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- лучатися — хохл. (случаться) траплятися Словник чужослів Павло Штепа
- лучатися — ЛУЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЛУЧИ́ТИСЯ, чи́ться, док., діал. 1. з ким, кому і без дод. Траплятися (про яку-небудь подію, пригоду). Гарувала [Домніка] невпинно, а як лучилася нагода, то простягала руку й за чужим добром (О. Словник української мови у 20 томах
- лучатися — ВИПАДА́ТИ кому, також безос. (внаслідок певних обставин ставати чиїмсь обов'язком, роботою тощо), ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ, ЛУЧА́ТИСЯ діал. — Док.: ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, лучи́тися. Словник синонімів української мови
- лучатися — ЛУЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЛУЧИ́ТИСЯ, чи́ться, док., діал. 1. з ким, кому і без додатка. Траплятися (про яку-небудь подію, пригоду). Лучалось інколи, прибіжить у село судейський панич, та хоч би й сам комісар, то дід так і лізе йому у вічі, як оса (Стор. Словник української мови в 11 томах
- лучатися — Луча́тися, -ча́юся, -єшся сов. в. лучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Случаться, случиться. З Богом, Парасю, коли люде лучаються. Ном. № 4977. Така нам лучилась пеня. Котл. Ен. І. 17. Лучилось бігти їм через дорогу. Грин. І. 146. Словник української мови Грінченка