лучатися

Значення в інших словниках

1. лучатися — Луча́тися: — траплятися [51] лучається: — трапляються, доводиться [V] Словник з творів Івана Франка
2. лучатися — луча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. лучатися — -ається, недок., лучитися, -читься, док., діал. 1》 з ким, кому і без додатка. Траплятися (про яку-небудь подію, пригоду). || тільки док. Статися. || безос., із сполучником що. 2》 безос., з інфін., кому і без додатка. Випадати (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лучатися — ЛУЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЛУЧИ́ТИСЯ, чи́ться, док., діал. 1. з ким, кому і без дод. Траплятися (про яку-небудь подію, пригоду). Гарувала [Домніка] невпинно, а як лучилася нагода, то простягала руку й за чужим добром (О. Словник української мови у 20 томах
5. лучатися — ВИПАДА́ТИ кому, також безос. (внаслідок певних обставин ставати чиїмсь обов'язком, роботою тощо), ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ, ЛУЧА́ТИСЯ діал. — Док.: ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, лучи́тися. Словник синонімів української мови
6. лучатися — ЛУЧА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЛУЧИ́ТИСЯ, чи́ться, док., діал. 1. з ким, кому і без додатка. Траплятися (про яку-небудь подію, пригоду). Лучалось інколи, прибіжить у село судейський панич, та хоч би й сам комісар, то дід так і лізе йому у вічі, як оса (Стор. Словник української мови в 11 томах
7. лучатися — Луча́тися, -ча́юся, -єшся сов. в. лучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Случаться, случиться. З Богом, Парасю, коли люде лучаються. Ном. № 4977. Така нам лучилась пеня. Котл. Ен. І. 17. Лучилось бігти їм через дорогу. Грин. І. 146. Словник української мови Грінченка