лучина

Значення в інших словниках

1. лучина — лучи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. лучина — -и, ж. Довга тонка тріска. || Така тріска як джерело світла. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лучина — ЛУЧИ́НА, и, ж. Довга тонка тріска. Я ходила, молода, в темний ліс по лучину (П. Чубинський); Дружина коцюбою з печі вигрібає присок і довго дмухає, поки від жаринки не спалахнула смолиста лучина (М. Стельмах); // Така тріска як джерело світла. Словник української мови у 20 томах
4. лучина — ТРІ́СКА (невеликий шматок деревини), СКІ́ПКА, СКІ́ПА, ЛИ́ПИНА діал. (перев. збірне); ДРІ́ЗКА (ДРУ́ЗКА) розм. (перев. у мн. — невеликі шматочки); СКА́ЛКА (тонка); ЛУЧИ́НА (довга тонка — перев. для розпалювання, освітлення). Словник синонімів української мови
5. лучина — ЛУЧИ́НА, и, ж. Довга тонка тріска. Чужая робота — то ж моя сухота; Дрова да лучина, невірна дружина (Чуб., V, 1874, 927); Під припічком заходить [Мар’ян] дрова і лучину... Словник української мови в 11 томах