лучина
ЛУЧИ́НА, и, ж. Довга тонка тріска.
Чужая робота — то ж моя сухота; Дрова да лучина, невірна дружина (Чуб., V, 1874, 927);
Під припічком заходить [Мар’ян] дрова і лучину: їх перед самим від’їздом по-господарськи приготувала Фросина для нової хазяйки (Стельмах, І, 1962, 178);
// Така тріска як джерело світла.
Світили в хаті не смальцем або олією, а якимись тонкими лучинами… (Мирний, І, 1949, 220);
На Поволжі основним джерелом світла була лучина (Цюпа, Україна.., 1960, 96);
*Образно. Вона [пісня] огнистая лучина, Що жару в серця долива (Фр., XIII, 1954, 92).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лучина — лучи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лучина — -и, ж. Довга тонка тріска. || Така тріска як джерело світла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лучина — моск. скіпка скіпець Словник чужослів Павло Штепа
- лучина — ЛУЧИ́НА, и, ж. Довга тонка тріска. Я ходила, молода, в темний ліс по лучину (П. Чубинський); Дружина коцюбою з печі вигрібає присок і довго дмухає, поки від жаринки не спалахнула смолиста лучина (М. Стельмах); // Така тріска як джерело світла. Словник української мови у 20 томах
- лучина — ТРІ́СКА (невеликий шматок деревини), СКІ́ПКА, СКІ́ПА, ЛИ́ПИНА діал. (перев. збірне); ДРІ́ЗКА (ДРУ́ЗКА) розм. (перев. у мн. — невеликі шматочки); СКА́ЛКА (тонка); ЛУЧИ́НА (довга тонка — перев. для розпалювання, освітлення). Словник синонімів української мови