1. Словник української мови в 11 томах

лучинка

ЛУЧИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до лучи́на.

Він готував нову експозицію: електрифікація села Ковалівки.. Була тут і славнозвісна лучинка, якою колись світили по хатах (Кучер, Трудна любов, 1960, 488).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лучинка — лучи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лучинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до лучина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лучинка — ЛУЧИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до лучи́на. Підійшла Дзіва до вогнища і вкинула в нього останню лучинку (з легенди); За лучинку найде причинку (Номис). Словник української мови у 20 томах