лучинка
ЛУЧИ́НКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до лучи́на.
Підійшла Дзіва до вогнища і вкинула в нього останню лучинку (з легенди);
За лучинку найде причинку (Номис).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лучинка — лучи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лучинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до лучина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лучинка — ЛУЧИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до лучи́на. Він готував нову експозицію: електрифікація села Ковалівки.. Була тут і славнозвісна лучинка, якою колись світили по хатах (Кучер, Трудна любов, 1960, 488). Словник української мови в 11 томах