лучатися

ВИПАДА́ТИ кому, також безос. (внаслідок певних обставин ставати чиїмсь обов'язком, роботою тощо), ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ, ЛУЧА́ТИСЯ діал. — Док.: ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, лучи́тися. Тоді саме випала черга і Йосипенчисі промовити своє слово (Панас Мирний); Найбільше роботи припадало Богунові (Я. Качура); Любий дядьку!.. Певно ж там (у клініці) прийдеться місяців добрих зо три пролежати, то вже краще зимою лежати, ніж літом (Леся Українка); Не знаю, чи вам коли лучалося їздити новим гостинцем (І. Франко).

СТА́ТИСЯ з ким, кому (про те, що хтось зазнав якоїсь пригоди, впав у якийсь стан, настрій і т. ін.), ТРА́ПИТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ) рідше, ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ЛУЧИ́ТИСЯ діал. — Недок.: става́тися, трапля́тися, ко́їтися, учиня́тися (вчиня́тися), приключа́тися, луча́тися. З хірургом сталось щось дивне. Він зовсім перемінився (О. Довженко); Пан Пістряк і козацтво кинулись до нього (сотника), що йому там сталося? (Г. Квітка-Основ'яненко); — Даю голову на відруб, що з ними нічого поганого не трапилось, — запевняв Павка Македон (О. Гончар); Федя навіть сам не розуміє, що з ним коїться (Д. Ткач); — Що з тобою вчинилось? Ти став страшний, як смерть (І. Нечуй-Левицький); Однак думати не гарячкуючи про те, що з нею приключилось і що почула, вона зараз просто не могла (П. Козланюк); (Омелян:) А знаєш, братику, яка нам неприємна пригода лучилася? (І. Франко).

ТРАПЛЯ́ТИСЯ (випадково виявлятися на чиємусь шляху, в якомусь місці), ЗУСТРІЧА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИ, ПОДИ́БУВАТИСЯ розм., ПІДВЕРТА́ТИСЯ розм., ПРИХО́ДИТИСЯ розм., ТРАФЛЯ́ТИСЯ діал., ЛУЧА́ТИСЯ діал., ВИЛУЧА́ТИСЯ діал., ПОТРАПЛЯ́ТИСЯ розм. рідко; ВИПАДА́ТИ, ВИДАВА́ТИСЯ (бувати); ПРОГЛЯДА́ТИ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПРОКИДА́ТИСЯ діал. (зрідка). — Док.: тра́питися, зустрі́тися (зустрі́нутися), спітка́тися, попа́стися, попа́сти, поди́батися, підверну́тися, прийти́ся, тра́фитися, лучи́тися, ви́лучитися, потра́питися, притра́питися діал. ви́пасти, прогля́нути, перепа́сти. — Коли вона схоче, то нехай їде з вами — з Богом, Парасю, коли люди трапляються! — обізвався Балабуха (І. Нечуй-Левицький); Біля нього, як завжди, лежало "ружжо", взяте на той випадок, якби в степу зненацька зустрілась якась дичина (Григорій Тютюнник); — Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Жити між людьми важко! (Ганна Барвінок); Вона.. зривала квіти, що попадалися, з опалом впивала їх пахощі (Марко Вовчок); Той (прокурор) було — і не думай його зупиняти: чи до діла, чи не до діла, знай підписує, що попада (Г. Квітка-Основ'яненко); Трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи, подибувалися незаскороджені ями (Д. Бедзик); — Женись, — каже, — Савко, бо я вже не потягну. — Ну, а тут якраз мені одна підвернулась (Ю. Збанацький); (Сербин:) А Мар'яна.. така гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (С. Васильченко); Лучалися їй женихи, та не хотіла ні за кого виходити (Панас Мирний); Ночі видавались теплі (А. Шиян); А меж ними і землячки Де-де проглядають (Т. Шевченко); Коли ж скінчилися дощі, стали морози перепадати, заслабла знов наша баба (Грицько Григоренко); То там, то тут прокидалися серед квітучих трав зелені, сизуваті лани пшениці (Ю. Збанацький).