Значення в інших словниках
-
любимчик —
люби́мчик іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
любимчик —
див. коханий
Словник синонімів Вусика
-
любимчик —
ЛЮБИ́МЧИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто користується чиєю-небудь любов'ю, кому надають перевагу на шкоду іншим. – Так оце син! Оце любимчик? Краще б ти малим був згинув!...
Словник української мови у 20 томах
-
любимчик —
УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ (той, кого дуже люблять, цінують), ЛЮБИ́МЕЦЬ, УКО́ХАНЕЦЬ, ОБРА́НЕЦЬ поет., УЛЮ́БЛЕНИК рідше, ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ рідше, ВИБРА́НЕЦЬ рідше; ФАВОРИ́Т (улюбленець знатної особи; спорт. — кращий спортсмен, улюбленець публіки); ПРОТЕЖЕ́ книжн.
Словник синонімів української мови
-
любимчик —
ЛЮБИ́МЧИК, а, ч., розм. Той, хто користується чиєю-небудь любов’ю, кому надають перевагу на шкоду іншим. — Так оце син! Оце любимчик? Краще б ти малим був згинув! (Мирний, IV, 1955, 40).
Словник української мови в 11 томах