любимчик
ЛЮБИ́МЧИК, а, ч., розм. Той, хто користується чиєю-небудь любов’ю, кому надають перевагу на шкоду іншим.
— Так оце син! Оце любимчик? Краще б ти малим був згинув! (Мирний, IV, 1955, 40).
Словник української мови (СУМ-11)ЛЮБИ́МЧИК, а, ч., розм. Той, хто користується чиєю-небудь любов’ю, кому надають перевагу на шкоду іншим.
— Так оце син! Оце любимчик? Краще б ти малим був згинув! (Мирний, IV, 1955, 40).
Словник української мови (СУМ-11)