люстерце

лю́стерце

-я, с., діал.

Пестл. до люстерко.

Значення в інших словниках

1. люстерце — люсте́рце іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. люстерце — ЛЮСТЕ́РЦЕ, я, с., розм. Пестл. до люсте́рко. Нехай себе в собі полює І ставить сам собі свічу, Хай посміхається в люстерце, Де відбивається вода... (П. Гірник); * У порівн. На воді, біля корчів, як у люстерці, відбився шматок блакитного простору (М.  Словник української мови у 20 томах
3. люстерце — ЛЮСТЕ́РЦЕ, я, с., діал. Пестл. до люсте́рко.  Словник української мови в 11 томах