люстерце —
люсте́рце іменник середнього роду діал.
Орфографічний словник української мови
люстерце —
-я, с., діал. Пестл. до люстерко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
люстерце —
ЛЮСТЕ́РЦЕ, я, с., розм. Пестл. до люсте́рко. Нехай себе в собі полює І ставить сам собі свічу, Хай посміхається в люстерце, Де відбивається вода... (П. Гірник); * У порівн. На воді, біля корчів, як у люстерці, відбився шматок блакитного простору (М.
Словник української мови у 20 томах