магнетизер

магнетизе́р

-а, ч.

Той, хто володіє магнетизмом (у 3 знач.).

Значення в інших словниках

1. магнетизер — магнетизе́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. магнетизер — МАГНЕТИЗЕ́Р, а, ч., заст. Той, хто магнетизує, вміє магнетизувати (у 3 знач.); гіпнотизер. Усюди стали роз'їжджати мандрівні “магнетизери” , дивуючи публіку незвичайними явищами, які відбувалися нібито за допомогою властивої їм сили “особистого магнетизму” (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. магнетизер — Магнетизе́р, -зе́ра; -зе́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)