Значення в інших словниках
-
мамця —
ма́мця іменник жіночого роду, істота діал.
Орфографічний словник української мови
-
мамця —
див. мати
Словник синонімів Вусика
-
мамця —
МА́МЦЯ, і, ж., діал. Пестл. до ма́ма. – Як мені татко дарує срібні п'ятачки, то мамця їх ніколи не забирає (Леся Українка); – А ви й зіправди [справді] зовсім невинний хлопець ..
Словник української мови у 20 томах
-
мамця —
ма́мця 1. ласк. мама (м, ср, ст)||мамунця, муся 2. вул. приємна старша жінка (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
мамця —
(-і) ж.; комп.; жарт. Пестл. до мама 4.
Словник жарґонної лексики української мови
-
мамця —
МА́МЦЯ, і, ж., зах. Пестл. до ма́ма. — Як мені татко дарує срібні п’ятачки, то мамця їх ніколи не забирає (Л. Укр., III, 1952, 643); — А ви й зіправди [справді] зовсім невинний хлопець.. Не скажіть лиш мамці, що я блазнила [спокушала] вас такими безбожними історіями (Март, Тв., 1954, 269).
Словник української мови в 11 томах
-
мамця —
Мамця, -ці ж. = мамуня. Запорожець, мамцю, запорожець водив босу на морозець. Мет. 238. Сядай, мамцю, коло мене! Грин. III. 680.
Словник української мови Грінченка