мамця

МА́МЦЯ, і, ж., діал.

Пестл. до ма́ма.

– Як мені татко дарує срібні п'ятачки, то мамця їх ніколи не забирає (Леся Українка);

– А ви й зіправди [справді] зовсім невинний хлопець .. Не скажіть лиш мамці, що я блазнила [спокушала] вас такими безбожними історіями (Л. Мартович);

– У мене мамця буде на випускному, – радо повідомив Хіппі (Любко Дереш).

Значення в інших словниках

1. мамця — ма́мця іменник жіночого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. мамця — див. мати  Словник синонімів Вусика
3. мамця — -і, ж., зах. Пестл. до мама.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мамця — ма́мця 1. ласк. мама (м, ср, ст)||мамунця, муся 2. вул. приємна старша жінка (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. мамця — (-і) ж.; комп.; жарт. Пестл. до мама 4.  Словник жарґонної лексики української мови
6. мамця — МА́МЦЯ, і, ж., зах. Пестл. до ма́ма. — Як мені татко дарує срібні п’ятачки, то мамця їх ніколи не забирає (Л. Укр., III, 1952, 643); — А ви й зіправди [справді] зовсім невинний хлопець.. Не скажіть лиш мамці, що я блазнила [спокушала] вас такими безбожними історіями (Март, Тв., 1954, 269).  Словник української мови в 11 томах
7. мамця — Мамця, -ці ж. = мамуня. Запорожець, мамцю, запорожець водив босу на морозець. Мет. 238. Сядай, мамцю, коло мене! Грин. III. 680.  Словник української мови Грінченка