Великий тлумачний словник сучасної мови

манаття

мана́ття

-я, с., збірн.

1》 розм. Те саме, що манатки.

2》 зневажл. Поганий одяг; лахміття.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. манаття — мана́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. манаття — див. одяг  Словник синонімів Вусика
  3. манаття — МАНА́ТТЯ, я, с., збірн. 1. розм. Те саме, що мана́тки. Одної ночі він забрав своє манаття, прихопив дещо й з війтовського і щез (І. Франко); Два вози з манаттям i дiтьми зупинилися на горi.  Словник української мови у 20 томах
  4. манаття — ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл.  Словник синонімів української мови
  5. манаття — Мана́ття, -ття, -ттю, -ттям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. манаття — МАНА́ТТЯ, я, с., збірн. 1. розм. Те саме, що мана́тки. Одної ночі він забрав своє манаття, прихопив дещо й з війтовського і щез (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  7. манаття — Манаття́, -тя с. соб. Лохмотье, тряпки.  Словник української мови Грінченка