манкурт

манку́рт

-а, ч.

Про людину, що забула минуле, відмовилася від національних традицій, втратила моральні орієнтири, цінності.

Значення в інших словниках

1. манкурт — манку́рт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. манкурт — МАНКУ́РТ, а, ч., публіц. Людина, що втратила зв'язок зі своєю нацією, її історією та культурою. Антоненко-Давидович глибоко дослідив процес витравлення національної свідомості й гідності, відлучення українського інтелігента від свого етносу й деградацію його в безбатченка – манкурта (з газ.).  Словник української мови у 20 томах