Великий тлумачний словник сучасної мови

манливо

манли́во

Присл. до манливий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. манливо — манли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. манливо — МАНЛИ́ВО. Присл. до манли́вий. Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (М. Терещенко); Відразу по той бік шляху білів нагрітий на сонці пісок і манливо поблискувала річка (А.  Словник української мови у 20 томах
  3. манливо — МАНЛИ́ВО. Присл. до манли́вий. Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (Тер., Ужинок, 1946, 25); Відразу по той бік шляху білів нагрітий на сонці пісок і манливо поблискувала річка (Хор., Ковила, 1960, 36).  Словник української мови в 11 томах