манливо

МАНЛИ́ВО.

Присл. до манли́вий.

Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (М. Терещенко);

Відразу по той бік шляху білів нагрітий на сонці пісок і манливо поблискувала річка (А. Хорунжий);

Нечутно бігали офіціанти, манливо проходили між столиками дівчата, розносячи терпкий запах парфумів (О. Бердник);

Все життя цирк для нього манливо, запаморочливо пахнув святковістю міських ранкових вулиць (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. манливо — манли́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. манливо — Присл. до манливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манливо — МАНЛИ́ВО. Присл. до манли́вий. Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (Тер., Ужинок, 1946, 25); Відразу по той бік шляху білів нагрітий на сонці пісок і манливо поблискувала річка (Хор., Ковила, 1960, 36).  Словник української мови в 11 томах