манливо
МАНЛИ́ВО.
Присл. до манли́вий.
Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (М. Терещенко);
Відразу по той бік шляху білів нагрітий на сонці пісок і манливо поблискувала річка (А. Хорунжий);
Нечутно бігали офіціанти, манливо проходили між столиками дівчата, розносячи терпкий запах парфумів (О. Бердник);
Все життя цирк для нього манливо, запаморочливо пахнув святковістю міських ранкових вулиць (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- манливо — манли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- манливо — Присл. до манливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- манливо — МАНЛИ́ВО. Присл. до манли́вий. Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (Тер., Ужинок, 1946, 25); Відразу по той бік шляху білів нагрітий на сонці пісок і манливо поблискувала річка (Хор., Ковила, 1960, 36). Словник української мови в 11 томах