1. Словник української мови у 20 томах

манна

МА́ННА, и, ж.

1. бібл. Їжа, яку Бог давав євреям із неба під час їх мандрівки по пустелі.

Він [Бог] хмарам згори наказав, і відчинив двері неба, і спустив, немов дощ, на них [євреїв] манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав: хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживу до ситості! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Вони хоч мали з неба яку манну. Таки ж пустеля більша за степи. Господь їм землю дав обітованну і море перед ними розступив! (Л. Костенко);

// перен. Про щось бажане, приємне.

Вліво ж, поруч з ним, – Той вождь, який приніс колись-то манну Невдячним людям, зрадним і пустим (Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте).

2. спец. Застиглий сік деяких рослин (ясена, тамариксу та ін.), що вживається як їжа або ліки.

До краю втомлена лягла [Роксоляна] під тамарисками, дивними деревами, що дають манну (О. Назарук).

3. діал. Молоко.

Треба було добре глядіти маржину од гадини, звіра, і од відьом, які всякими способами потягали манну з корови (М. Коцюбинський).

◇ (1) Ма́нна з не́ба (з небе́с) па́дає, перев. з запереч., жарт. – що-небудь дістається дуже легко, без особливих зусиль.

– Ви повинні нам допомагати: тепер манна з неба не падає (Є. Куртяк);

(2) Ма́нна небе́сна (з не́ба, з небе́с), жарт. – те, що легко дістається; щось бажане, приємне і т. ін.

– А поки що, дорогі брати й сестри, не сидіть склавши руки, не очікуйте манни з неба (Д. Бедзик);

– Не дивуйтеся, що вони вам так дякують. Ваше щире подаяння для них як манна небесна (В. Канівець);

– То ви .. розбагатіти надумали?.. Чекаєте манни з неба? – поспитав оторопілий Тиміш Пірнач. – Ждете, коли звалиться просто на голову (Є. Гуцало);

(3) Як (мов, на́че і т. ін.) ма́нни небе́сної (з не́ба, з небе́с), зі сл. чекати, бажати і т. ін. – дуже сильно, з нетерпінням, з надією і т. ін.

Літа чекав, як манни небесної: дома хоч хліба та риби можна було досхочу наїстися (В. Канівець);

Ждав відповіді від привідців варварської навали, ніби манни небесної (Д. Міщенко);

Він сік нас по литках пугою, коли заставав у колгоспному горосі, а часи переживалися голодні, і ми чекали того гороху, як манни небесної (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манна — ма́нна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. манна — див. ЇЖА. Словник синонімів Караванського
  3. манна — -и, ж. 1》 За біблійною легендою – їжа, що падала євреям із неба під час їхньої мандрівки пустелею. Манна небесна — про те, що дається легко, без зусиль. 2》 спец. Застиглий сік деяких рослин (ясена, тамариксу та ін.), що вживається як їжа або ліки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. манна — Каша, кашечка, пожива (небесна) Словник чужослів Павло Штепа
  5. манна — Харч ізраїльтян під час мандрів по Аравійській пустелі Словник застарілих та маловживаних слів
  6. манна — ма́нна (грец. μάννα, з давньоєвр. ман) 1. Густий сік, що витікає при пошкодженні кори в ясеня манного та деяких інших рослин. 2. Деякі лишайники степів і напівпустель, мають вигляд грудочок. Їстівні. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. манна — Засохлий їстівний сік, що виступає на ушкоджених пагонах деяких дерев і кущів, напр., ясеня манного, тамариксу, верблюжої колючки, а також випорожнення черевця блощиці, що живе на тамариксі; містить переважно глюкозу. Універсальний словник-енциклопедія
  8. манна — як (мов, на́че і т. ін.) ма́нни небе́сної (з не́ба, з небе́с), зі сл. чека́ти, жда́ти і под. Дуже сильно, з нетерпінням, з надією і т. ін. Літа чекав, як манни небесної: дома хоч хліба та риби можна було досхочу наїстися (В. Фразеологічний словник української мови
  9. манна — МОЛОКО́ (біла рідина, що виділяється молочними залозами жінок і самиць), МО́НЯ дит., НАБІ́Л діал., МА́ННА діал.; ДІ́ЙВО розм. (надоєне); ПО́КО́РМ розм. (материнське). Здоєне молоко важко спочиває в дерев'яній посуді (М. Коцюбинський); — Моні?... Словник синонімів української мови
  10. манна — Ма́нна, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. манна — МА́ННА, и, ж. 1. За біблійною легендою — їжа, що падала євреям із неба під час їх мандрівки по пустелі. ◊ Ма́нна небе́сна (з не́ба) — про те, що дається легко, без зусиль. Успіхи передовиків — не манна небесна, вони з надхмарних висот не падають (Рад. Словник української мови в 11 томах
  12. манна — Манна, -ни ж. 1) Манна. Чуб. І. 74. І манна на народ посипалася грядом. К. Псал. 178. 2) раст. Gliceria fluitans. ЗЮЗО. І. 124. 3) Молоко? Як би вівці на сукровищі попасли, зараз би їм уняло манну — вони утратили би молоко. Шух. І. 210. Словник української мови Грінченка