манний
МА́ННИЙ, а, е.
Вигот. із дрібно розмеленої пшениці.
– Хіба з дрібних манних круп, борошна найдрібнішого помолу чи то крохмалю не готують поживних страв? (П. Соколовський, пер. з тв. Ж. Верна);
// Пригот. із крупи такої пшениці.
Дідок.., тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки манною кашею (А. Головко);
Після доброї роботи в майстерні не лінувавсь і над мискою. А тут йому кашки манної, як дитині... (О. Гончар);
На столику під фікусом стояла тарілка манної каші, білий хліб і яйця на тарілці (В. Дрозд);
На мені чиста піжама, а на колінах тарілка з манною кашею (Ю. Винничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- манний — ма́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- манний — -а, -е. Вигот. із дрібнорозмеленої пшениці. Манні крупи. || Приготовлений із таких круп. Манний пудинг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- манний — МА́ННИЙ, а, е. Вигот. із дрібнорозмеленої пшениці. Манні крупи; // Пригот. із таких круп. Дідок.., тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки манною кашею (Головко, І, 1957, 461); Манний пудинг. Словник української мови в 11 томах