1. Словник української мови в 11 томах

манний

МА́ННИЙ, а, е. Вигот. із дрібнорозмеленої пшениці.

Манні крупи;

// Пригот. із таких круп.

Дідок.., тримаючи на руках дитину, годував її з чайної ложечки манною кашею (Головко, І, 1957, 461);

Манний пудинг.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манний — ма́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. манний — -а, -е. Вигот. із дрібнорозмеленої пшениці. Манні крупи. || Приготовлений із таких круп. Манний пудинг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. манний — МА́ННИЙ, а, е. Вигот. із дрібно розмеленої пшениці. – Хіба з дрібних манних круп, борошна найдрібнішого помолу чи то крохмалю не готують поживних страв? (П. Соколовський, пер. з тв. Ж. Верна); // Пригот. із крупи такої пшениці. Дідок.. Словник української мови у 20 томах