1. Словник української мови в 11 томах

манна

МА́ННА, и, ж.

1. За біблійною легендою — їжа, що падала євреям із неба під час їх мандрівки по пустелі.

◊ Ма́нна небе́сна (з не́ба) — про те, що дається легко, без зусиль.

Успіхи передовиків — не манна небесна, вони з надхмарних висот не падають (Рад. Укр., 6.І 1961, 2);

А поки що, дорогі брати й сестри, не сидіть склавши руки, не очікуйте манни з неба (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 18);

Як ма́нни небе́сної [з не́ба] чека́ти (жда́ти, бажа́ти і т. ін.) — дуже сильно чекати, бажати когось, чогось.

2. спец. Застиглий сік деяких рослин (ясена, тамариксу та ін.), що вживається як їжа або ліки.

3. діал. Молоко.

Треба було добре глядіти маржину од гадини, звіра, і од відьом, які всякими способами потягали манну з корови (Коцюб., II, 1955, 332).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манна — ма́нна іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. манна — див. ЇЖА. Словник синонімів Караванського
  3. манна — -и, ж. 1》 За біблійною легендою – їжа, що падала євреям із неба під час їхньої мандрівки пустелею. Манна небесна — про те, що дається легко, без зусиль. 2》 спец. Застиглий сік деяких рослин (ясена, тамариксу та ін.), що вживається як їжа або ліки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. манна — Каша, кашечка, пожива (небесна) Словник чужослів Павло Штепа
  5. манна — МА́ННА, и, ж. 1. бібл. Їжа, яку Бог давав євреям із неба під час їх мандрівки по пустелі. Він [Бог] хмарам згори наказав, і відчинив двері неба, і спустив, немов дощ, на них [євреїв] манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав: хліб ангольський їла людина... Словник української мови у 20 томах
  6. манна — Харч ізраїльтян під час мандрів по Аравійській пустелі Словник застарілих та маловживаних слів
  7. манна — ма́нна (грец. μάννα, з давньоєвр. ман) 1. Густий сік, що витікає при пошкодженні кори в ясеня манного та деяких інших рослин. 2. Деякі лишайники степів і напівпустель, мають вигляд грудочок. Їстівні. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. манна — Засохлий їстівний сік, що виступає на ушкоджених пагонах деяких дерев і кущів, напр., ясеня манного, тамариксу, верблюжої колючки, а також випорожнення черевця блощиці, що живе на тамариксі; містить переважно глюкозу. Універсальний словник-енциклопедія
  9. манна — як (мов, на́че і т. ін.) ма́нни небе́сної (з не́ба, з небе́с), зі сл. чека́ти, жда́ти і под. Дуже сильно, з нетерпінням, з надією і т. ін. Літа чекав, як манни небесної: дома хоч хліба та риби можна було досхочу наїстися (В. Фразеологічний словник української мови
  10. манна — МОЛОКО́ (біла рідина, що виділяється молочними залозами жінок і самиць), МО́НЯ дит., НАБІ́Л діал., МА́ННА діал.; ДІ́ЙВО розм. (надоєне); ПО́КО́РМ розм. (материнське). Здоєне молоко важко спочиває в дерев'яній посуді (М. Коцюбинський); — Моні?... Словник синонімів української мови
  11. манна — Ма́нна, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. манна — Манна, -ни ж. 1) Манна. Чуб. І. 74. І манна на народ посипалася грядом. К. Псал. 178. 2) раст. Gliceria fluitans. ЗЮЗО. І. 124. 3) Молоко? Як би вівці на сукровищі попасли, зараз би їм уняло манну — вони утратили би молоко. Шух. І. 210. Словник української мови Грінченка