1. Словник української мови в 11 томах

манливо

МАНЛИ́ВО. Присл. до манли́вий.

Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (Тер., Ужинок, 1946, 25);

Відразу по той бік шляху білів нагрітий на сонці пісок і манливо поблискувала річка (Хор., Ковила, 1960, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манливо — манли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. манливо — Присл. до манливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. манливо — МАНЛИ́ВО. Присл. до манли́вий. Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (М. Терещенко); Відразу по той бік шляху білів нагрітий на сонці пісок і манливо поблискувала річка (А. Словник української мови у 20 томах