манливий
МАНЛИ́ВИЙ, а, е. Який манить до себе; вабливий, привабливий, заманливий.
Василь вп’явся очима в манливу постать Таїсії Миколаївни (Хижняк, Невгамовна, 1961, 76);
Знов ідеш, і переливається попереду срібна гладь манливих озер, таких принадних і цілющосвіжих (Цюпа, Назустріч.., 1958, 99);
В очі привітно глянув [Наливайко], як у безодню лячну і манливу (Ле, Наливайко, 1957, 13);
// Який обіцяє успіх, ви́годи, задоволення.
В нашій камері знову поселилась манлива надія на порятунок (Збан., Єдина, 1959, 226);
— В пропозиції Бачури є манлива думка, є мрія, так би мовити, велика і хвилююча, але ж то тільки мрія (Чаб., Тече вода.., 1961, 28).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- манливий — манли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- манливий — ВАБЛИВИЙ, привабливий; (- надію) спокусливий. Словник синонімів Караванського
- манливий — -а, -е. Який манить до себе; вабливий, привабливий, заманливий. || Який обіцяє успіх, вигоди, задоволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- манливий — МАНЛИ́ВИЙ, а, е. Який манить до себе; вабливий, заманливий. В очі привітно глянув [Наливайко], як у безодню лячну і манливу (Іван Ле); Зажадав сміливець довідатися, хто там подає живий голос? .. Пішов на той манливий вогник та кличний людський голос (І. Словник української мови у 20 томах
- манливий — ПРИВА́БЛИВИЙ (який притягає до себе, викликає захоплення своїми якостями, властивостями, зовнішнім виглядом тощо), ПРИВА́БНИЙ рідше, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ПОВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ рідше, МАНЛИ́ВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ... Словник синонімів української мови
- манливий — Манливий, -а, -е Соблазнительный, обманчивый. Словник української мови Грінченка