манливий

Значення в інших словниках

1. манливий — манли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
2. манливий — -а, -е. Який манить до себе; вабливий, привабливий, заманливий. || Який обіцяє успіх, вигоди, задоволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манливий — МАНЛИ́ВИЙ, а, е. Який манить до себе; вабливий, заманливий. В очі привітно глянув [Наливайко], як у безодню лячну і манливу (Іван Ле); Зажадав сміливець довідатися, хто там подає живий голос? .. Пішов на той манливий вогник та кличний людський голос (І. Словник української мови у 20 томах
4. манливий — ПРИВА́БЛИВИЙ (який притягає до себе, викликає захоплення своїми якостями, властивостями, зовнішнім виглядом тощо), ПРИВА́БНИЙ рідше, ВАБЛИ́ВИЙ, ВА́БНИЙ, ЗВАБЛИ́ВИЙ, ЗВА́БНИЙ, ПОВА́БНИЙ, ПРИНА́ДНИЙ, ПРИНА́ДЛИВИЙ рідше, МАНЛИ́ВИЙ, ПРИМА́НЛИВИЙ... Словник синонімів української мови
5. манливий — МАНЛИ́ВИЙ, а, е. Який манить до себе; вабливий, привабливий, заманливий. Василь вп’явся очима в манливу постать Таїсії Миколаївни (Хижняк, Невгамовна, 1961, 76); Знов ідеш, і переливається попереду срібна гладь манливих озер... Словник української мови в 11 томах
6. манливий — Манливий, -а, -е Соблазнительный, обманчивый. Словник української мови Грінченка