манливий
МАНЛИ́ВИЙ, а, е.
Який манить до себе; вабливий, заманливий.
В очі привітно глянув [Наливайко], як у безодню лячну і манливу (Іван Ле);
Зажадав сміливець довідатися, хто там подає живий голос? .. Пішов на той манливий вогник та кличний людський голос (І. Пільгук);
Василь вп'явся очима в манливу постать Таїсії Миколаївни (А. Хижняк);
Якогось дня Северина наварила казан потовченого валер'янового коріння .. До вечора хутірські й приблудні коти почали сходитися на той манливий запах, як оси на грушки-дички (М. Матіос);
// Який обіцяє успіх, ви́годи, задоволення.
В нашій камері знову поселилась манлива надія на порятунок (Ю. Збанацький);
– В пропозиції Бачури є манлива думка, є мрія, так би мовити, велика і хвилююча, але ж то тільки мрія (М. Чабанівський).
Словник української мови (СУМ-20)