манливо
МАНЛИ́ВО. Присл. до манли́вий.
Щовечора зірки в далекому просторі манливо миготять, хвилюючи серця (Тер., Ужинок, 1946, 25);
Відразу по той бік шляху білів нагрітий на сонці пісок і манливо поблискувала річка (Хор., Ковила, 1960, 36).
Словник української мови (СУМ-11)