Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
манути —
ману́ти дієслово доконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
манути —
МАНУ́ТИ, ману́, ма́ниш, недок., кого, що, діал. Манити. Не гроші манули його, а свобода (В. Бабляк); [Малахій:] Скажи, чому я мріяти боявся, хоч і мануло взяти торбинку, ціпок і пойти [піти], пойти отак в далечінь (М. Куліш); // безос.
Словник української мови у 20 томах
манути —
МАНУ́ТИ, ману́, ма́ниш, недок., перех., діал. Манити. Не гроші манули його, а свобода (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 29); // безос. Його тягло туди [на вільні степи], мануло, неначе магнітом притягувало (Мирний, IV, 1955, 207).
Словник української мови в 11 томах
манути —
Манути, -ну, -ниш гл. Манить, приманивать. Зміев. у.
Словник української мови Грінченка