манути

МАНУ́ТИ, ману́, ма́ниш, недок., перех., діал. Манити.

Не гроші манули його, а свобода (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 29);

// безос.

Його тягло туди [на вільні степи], мануло, неначе магнітом притягувало (Мирний, IV, 1955, 207).

Значення в інших словниках

1. манути — ману́ти дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. манути — маню, маниш, недок., перех., діал. Манити. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. манути — МАНУ́ТИ, ману́, ма́ниш, недок., кого, що, діал. Манити. Не гроші манули його, а свобода (В. Бабляк); [Малахій:] Скажи, чому я мріяти боявся, хоч і мануло взяти торбинку, ціпок і пойти [піти], пойти отак в далечінь (М. Куліш); // безос.  Словник української мови у 20 томах
4. манути — Манути, -ну, -ниш гл. Манить, приманивать. Зміев. у.  Словник української мови Грінченка