манутися
МАНУ́ТИСЯ, не́ться, недок., безос., діал. Хотітися.
— Трохи й ми з тобою там [на весіллі] розважимось, Марусю! — Та не знаю ще, — каже, — як мати схочуть! — Хіба самій не манеться? Хіба не попросиш матусі? (Вовчок, І, 1955, 196);
Йому манулось якнайхутчіш побачити своїх близьких: дружину, дітей (Досв., Вибр., 1959, 375).
Словник української мови (СУМ-11)