манутися
МАНУ́ТИСЯ, не́ться, недок., безос., діал.
Хотітися.
– Трохи й ми з тобою там [на весіллі] розважимось, Марусю! – Та не знаю ще, – каже, – як мати схочуть! – Хіба самій не манеться? Хіба не попросиш матусі? (Марко Вовчок);
Їй швидше манулось десь заховатись у кутку й, притулившись до деревини, під цю музику солодко тужити (М. Івченко);
Йому манулось якнайхутчіш побачити своїх близьких: дружину, дітей (Олесь Досвітній);
Все-таки чогось чекав [Бергаміно], не манулося йому їхати (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)