1. Словник української мови у 20 томах

манутися

МАНУ́ТИСЯ, не́ться, недок., безос., діал.

Хотітися.

– Трохи й ми з тобою там [на весіллі] розважимось, Марусю! – Та не знаю ще, – каже, – як мати схочуть! – Хіба самій не манеться? Хіба не попросиш матусі? (Марко Вовчок);

Їй швидше манулось десь заховатись у кутку й, притулившись до деревини, під цю музику солодко тужити (М. Івченко);

Йому манулось якнайхутчіш побачити своїх близьких: дружину, дітей (Олесь Досвітній);

Все-таки чогось чекав [Бергаміно], не манулося йому їхати (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манутися — ману́тися дієслово доконаного виду діал., безос. Орфографічний словник української мови
  2. манутися — -неться, недок., безос., діал. Хотітися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. манутися — МАНУ́ТИСЯ, не́ться, недок., безос., діал. Хотітися. — Трохи й ми з тобою там [на весіллі] розважимось, Марусю! — Та не знаю ще, — каже, — як мати схочуть! — Хіба самій не манеться? Хіба не попросиш матусі?... Словник української мови в 11 томах
  4. манутися — Манутися, -не́ться гл. безл. Тянуть (къ чему), хотѣть, хотѣться. Каже: «як мати схочуть». — Хиба самій не манеться? МВ. ІІ. 101. Словник української мови Грінченка