манускрипт
МАНУСКРИ́ПТ, у, ч., книжн. Стародавній рукопис.
Спогад про неї [книжку] виступає дедалі все виразніше, як літери на давніх потайних манускриптах — "палімпсестах", — писаних таким атраментом, що, невидимий одразу, потім виявляється (Л. Укр., III, 1952, 742);
Не ситий життям, повний спраги живої, Жадібний до глибу єства, .. Розгортував він [В. Шекспір] манускрипту сувої І кидав у битву слова (Бажав, Роки, 1957, 200);
// жарт. Рукопис взагалі.
— Я Вам передам частину мого манускрипту, прошу вас у вільні вечори перевірити деякі розрахунки (Рибак, Час.., 1960, 656).
Словник української мови (СУМ-11)