манускрипт
МАНУСКРИ́ПТ, у, ч., книжн.
Стародавній рукопис.
Спогад про неї [книжку] виступає дедалі все виразніше, як літери на давніх потайних манускриптах – “палімпсестах”, – писаних таким атраментом, що, невидимий одразу, потім виявляється (Леся Українка);
Не ситий життям, повний спраги живої, Жадібний до глибу єства, .. Розгортував він [В. Шекспір] манускрипту сувої І кидав у битву слова (М. Бажан);
Пальці географа пожадливо обмацують кожен виступ, кожну заглибнику на кам'яній сторінці древнього манускрипта (Ю. Бедзик);
У польському романтизмі не останнє місце посідало захоплення старожитностями, збирання старовинних книг, манускриптів, культ руїн (І. Дзюба);
// жарт. Рукопис взагалі.
– Я Вам передам частину мого манускрипту, прошу вас у вільні вечори перевірити деякі розрахунки (Н. Рибак);
Редакційне колесо крутиться далі. Манускрипти конвеєром ідуть до складального цеху, друкарська машина відбиває тисячі примірників свіжого часопису (з мемуарної літ.).
Словник української мови (СУМ-20)