манія

ма́нія

-ї, ж.

1》 Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості й почуттів на якійсь одній ідеї.

Загальмована манія — поєднання піднесеного настрою, мовленнєвого збудження з руховою загальмованістю.

Манія величі — поєднання маніакального синдрому з маренням величі.

Непродуктивна манія — поєднання піднесеного настрою та рухового збудження з відсутністю потягу до діяльності.

Резонерствуюча манія — маніакальний синдром з мовленнєвим збудженням у формі тривалих повчальних промов та просторікувань.

Сенільна манія — маніакальний синдром, що виникає у старечому віці, частіше у формі гнівливої, сплетеної або непродуктивної манії.

Сплетена манія — маніакальний синдром, який характеризується крайнім ступенем мовленнєвого збудження, що проявляється незв'язністю мислення та мовлення.

Транзиторна манія — маніакальний синдром, що спостерігається впродовж лише кількох годин або днів.

Хронічна манія — гіпоманіакальний стан, який зберігається впродовж багатьох років.

Шалена манія — маніакальне збудження із злобністю або люттю, схильністю до агресивних та руйнівних дій.

2》 перен. Патологічна, сильна пристрасть, потяг до чогось (напр. графоманія).

3》 Страховисько, яким лякають дітей.

Значення в інших словниках

1. манія — ма́нія іменник жіночого роду психічний розлад манія́ 1 іменник жіночого роду фарба рідко манія́ 2 іменник жіночого роду привид діал.  Орфографічний словник української мови
2. манія — Патологічний психічний стан, який зазвичай представляє фазу маніакально-депресивного захворювання. Манія характеризується високим духовним підйомом, гіперактивністю, а підвищена самооцінка часто збагачується параноїдальним уявленням про свою велич.  Словник із соціальної роботи
3. манія — Психічна хвороба; П. пристрасть, потяг, захоплення, закохання.  Словник синонімів Караванського
4. манія — див. привид  Словник синонімів Вусика
5. манія — Жага, шаленство  Словник чужослів Павло Штепа
6. манія — МАНІЯ́¹, ї́, ж., заст. Сурик. Щоки терли [жінки] манією, А блейвасом і ніс, і лоб, Щоб краскою, хоч не своєю, Причаровать [причарувать] к собі кого б (І. Котляревський); Що на виду всі свої сорок літ мала списані, то шмарувала лиця блейвасом і манією ..  Словник української мови у 20 томах
7. манія — ма́нія (від грец. μανία – безумство, захоплення) психічний розлад, при якому у хворого виникають нав’язливі ідеї. Спостерігається при різних психічних захворюваннях (маніакально-депресивному психозі, шизофренії), інша назва – маніакальний стан.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. манія — ПРИ́ВИД (дух перев. померлого, який привиджується людям забобонним або з хворобливою уявою), ПРИВИ́ДДЯ рідше, ПРИМА́РА, МАРА́, МАНА́, ТІНЬ, ПОТОРО́ЧА розм., ПРИЧУ́ДА розм., ФАНТО́М книжн., ВІ́ЗІЯ книжн., МРІ́Я заст., ОБМА́РА діал., МАНІЯ́ діал.  Словник синонімів української мови
9. манія — Ма́нія, -нії, -нією; -нії, -ній  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. манія — МА́НІЯ, ї, ж. 1. Хворобливий стан психіки, для якого характерне зосередження свідомості та почуттів на якійсь одній ідеї. — Ну-ну, без компліментів, — засміявся Каргат. — А то я ще на манію величчя захворію… (Шовк.  Словник української мови в 11 томах
11. манія — Манія́, -нії́ ж. 1) = мана. Причепився, як тая манія. Чуб. І. 196. 2) Кошениль, сурикъ. Щоки терли манією, а блейвасом і ніс, і лоб. Котл. Ен. III. 49.  Словник української мови Грінченка