марал

мара́л

-а, ч.

Великий олень з гіллястими рогами (у самця), що живе в гірських лісах від Тянь-Шаню до Прибайкалля.

Значення в інших словниках

1. марал — мара́л іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. марал — МАРА́Л, а, ч. Великий олень з гіллястими рогами (у самця), що живе в гірських лісах від Тянь-Шаню до Прибайкалля. Натрус грав на сопілці .. З її допомогою він принаджував маралів, полюючи навесні на їх цілющі роги (В.  Словник української мови у 20 томах
3. марал — мара́л (тюрк.) підвид оленя звичайного. Населяє ліси гірських районів від Тянь-Шаню і Алтаю до західного Прибайкалля включно. З нескостенілих рогів (пантів) М. добувають пантокрин. Розводять у південних районах Сибіру.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. марал — МАРА́Л, а, ч. Великий олень з гіллястими рогами (у самця), що живе в гірських лісах від Тянь-Шаню до Прибайкалля. Натрус грав на сопілці.. З її допомогою він принаджував маралів, полюючи навесні на їх цілющі роги (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 152).  Словник української мови в 11 томах