маралівник

маралівни́к

-а, ч.

1》 Той, хто займається маралівництвом.

2》 Ферма, де розводять маралів.

Значення в інших словниках

1. маралівник — маралівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. маралівник — МАРАЛІВНИ́К, а́, ч. Той, хто займається маралівництвом. Потомственний маралівник.  Словник української мови у 20 томах
3. маралівник — МАРАЛІВНИ́К, а, ч. Той, хто займається маралівництвом.  Словник української мови в 11 томах