Великий тлумачний словник сучасної мови

марнування

марнува́ння

-я, с.

Дія за знач. марнувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. марнування — марнува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. марнування — МАРНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. марнува́ти. [Андрій:] А коли гроші материні, то вона має право не давати їх на марнування (Леся Українка); Та, яку ви кохаєте, або з'явиться, або не з'явиться. Пошуки її – марнування часу (Ю.  Словник української мови у 20 томах
  3. марнування — Марнува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. марнування — МАРНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. марнува́ти. [Андрій:] А коли гроші материні, то вона має право не давати їх на марнування (Л. Укр., III, 1952, 721); Вода у степу — скарб, зайве витрачання її — це втрата матеріальних цінностей і марнування праці людей (Рад. Укр., 29.ІХ 1950, 2).  Словник української мови в 11 томах
  5. марнування — Марнува́ння, -ня с. Напрасная трата, потеря.  Словник української мови Грінченка