марі

ма́рі

невідм.

Болотистий простір, вкритий рідкостійними листяними лісами, що перемежовані з ділянками безлісих боліт.

Значення в інших словниках

1. марі — ма́рі іменник чоловічого або жіночого роду, істота представник або представниця народності  Орфографічний словник української мови
2. марі — МА́РІ, невідм., ч., ж. і мн. Те саме, що марі́йці. 1872 року відкривається Казанська вчительська семінарія, одним із завдань якої було навчання представників волзьких народів, зокрема марі (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. марі — МА́РІ, невідм., мн. Те саме, що марі́йці.  Словник української мови в 11 томах