матрона

матро́на

-и, ж.

У стародавніх римлян – знатна, поважна заміжня жінка, мати родини.

|| перен., заст. Про старшу віком жінку, що користується загальною повагою.

Значення в інших словниках

1. матрона — матро́на іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. матрона — Паніматка, див. матушка  Словник чужослів Павло Штепа
3. матрона — МАТРО́НА, и, ж. У стародавніх римлян – знатна, поважна заміжня жінка, мати родини. [Публій:] Моя жона, як сам ти знаєш, сувора звичаєм.  Словник української мови у 20 томах
4. матрона — (-и) ж.; мол., жрм; ірон. Показна жінка середнього віку, переважно тілиста. <...> й не кину услід найпишнішій матроні — / диви, яке диво, оце б то туди! (В.  Словник жарґонної лексики української мови
5. матрона — матро́на (лат. matrona, від mater – мати) у Стародавньому Римі вільнонароджена заміжня жінка. В широкому розумінні – шановна жінка, мати сімейства.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. матрона — МАТРО́НА, и, ж. У стародавніх римлян — знатна, поважна заміжня жінка, мати родини. [Публій:] Моя жона, як сам ти знаєш, сувора звичаєм. Воно то правда, що жінці, ще й матроні, випадає на кожний крок свій уважати пильно (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах