металевий

метале́вий

-а, -е.

1》 Прикм. до метал.

|| Зробл., вигот. з металу.

2》 Власт. металу.

3》 перен. Такий, як метал, такий, як у металу.

|| Який нагадує звуки від удару по металу (голос, сміх і т. ін.); дзвінкий.

Значення в інших словниках

1. металевий — метале́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. металевий — Металічний; (голос) дзвінкий; пор. ЗАЛІЗНИЙ, СТАЛЕВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. металевий — [меиталевией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. металевий — МЕТАЛЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до мета́л. Он підходять до печей платформи, З них скидають металевий брухт... (М. Шеремет); // Зробл., вигот. з металу. Ноги, немов металеві пружини, безупинно і рівно стукають в землю (М.  Словник української мови у 20 томах
5. металевий — ДЗВІНКИ́Й (про звук, голос, сміх тощо — який звучить високо, чітко і сильно), ДЗВЕНЯ́ЧИЙ, ДЗВЕНЮ́ЧИЙ, МЕТАЛЕ́ВИЙ, ГОЛОСИ́СТИЙ рідше, ТРЕМКИ́Й розм.; СРІБЛЯ́СТИЙ, СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, КРИШТАЛЕ́ВИЙ (мелодійний, чистого звучання).  Словник синонімів української мови
6. металевий — Метале́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. металевий — МЕТАЛЕ́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до мета́л. Он підходять до печей платформи, З них скидають металевий брухт… (Шер., Дружбою.., 1954, 25); // Зробл., вигот. з металу. Ноги, немов металеві пружини, безупинно і рівно стукають в землю (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
8. металевий — Металевий, -а, -е Металлическій. Желех.  Словник української мови Грінченка