метикуватий

метикува́тий

-а, -е, розм.

1》 Те саме, що метикований.

2》 Такий, над яким треба добре поміркувати. Метикувата задача.

Значення в інших словниках

1. метикуватий — метикува́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. метикуватий — див. розумний; спритний  Словник синонімів Вусика
3. метикуватий — МЕТИКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що метико́ваний. Голови колгоспів – люди терті, метикуваті – одразу, уже по складу викликаних, відчули, якого характеру має бути розмова (І. Рябокляч); Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (О.  Словник української мови у 20 томах
4. метикуватий — КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм.  Словник синонімів української мови
5. метикуватий — МЕТИКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Те саме, що метико́ваний. Голови колгоспів — люди терті, метикуваті — одразу, уже по складу викликаних, відчули, якого характеру має бути розмова (Ряб.  Словник української мови в 11 томах
6. метикуватий — Метикуватий, -а, -е Замысловатый.  Словник української мови Грінченка