метикувати
метикува́ти
-ую, -уєш, недок., розм.
1》 неперех. Мати здатність міркувати, думати.
|| Міркувати над чим-небудь; розмірковувати.
|| Розуміти щось, догадуватися про сенс чого-небудь.
|| на (в) чому. Розбиратися в чому-небудь, розумітися на чомусь.
2》 перех. Прикидати в голові; обмірковувати, обдумувати.
|| перен. Обмірковуючи, придумуючи, здійснювати що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови