метикувати —
-ую, -уєш, недок., розм. 1》 неперех. Мати здатність міркувати, думати. || Міркувати над чим-небудь; розмірковувати. || Розуміти щось, догадуватися про сенс чого-небудь. || на (в) чому. Розбиратися в чому-небудь, розумітися на чомусь. 2》 перех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
метикувати —
МЕТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Мати здатність міркувати, думати. – Ми з тобою – люди, що вміють метикувати (Олесь Досвітній); – І скільки вже нас учитимуть, щоб метикували самі, щоб підходили з головою до параграфів, цифр, порад (Ю.
Словник української мови у 20 томах
метикувати —
ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.
Словник синонімів української мови
метикувати —
Метикува́ти, -ку́ю, -ку́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
метикувати —
МЕТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. неперех. Мати здатність міркувати, думати. — Ми з тобою — люди, що вміють метикувати (Досв.
Словник української мови в 11 томах