метикуватий
МЕТИКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Те саме, що метико́ваний.
Голови колгоспів – люди терті, метикуваті – одразу, уже по складу викликаних, відчули, якого характеру має бути розмова (І. Рябокляч);
Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (О. Гончар).
2. Такий, над яким треба добре поміркувати.
Метикувата задача.
Словник української мови (СУМ-20)