метляти

метля́ти

-яю, -яєш, недок.

1》 перех. і неперех. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.).

|| безос. Про сильне розгойдування під час дуже швидкого руху.

|| чим. Ритмічно рухати з боку в бік; гойдати, махати.

2》 неперех., рідко. Часто міняти напрямок руху.

Значення в інших словниках

1. метляти — метля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. метляти — див. іти; хитати; ходити  Словник синонімів Вусика
3. метляти — МЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. що, чим. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.). Вітер сердито метляв на всі боки сухі кущі (А. Хорунжий); Сафрон, метляючи полами довгого поношеного піджака, широкою розхитаною ходою поспішав на хутір (М.  Словник української мови у 20 томах
4. метляти — КОЛИХА́ТИ (злегка ворушити щось гнучке, висяче тощо), КОЛИСА́ТИ, ГОЙДА́ТИ, КОЛИВА́ТИ, МЕТЛЯ́ТИ (МЕТЕЛЯ́ТИ), МАТЛЯ́ТИ (МОТЛЯ́ТИ) розм., ШЕЛЕВІ́ТИ діал., ФА́ЯТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. метляти — МЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок. 1. перех. і неперех. Гойдати щось або чимось (про вітер, бурю і т. ін.). Вітер сердито метляв на всі боки сухі кущі (Хор.  Словник української мови в 11 томах